Неплюєва

Олена

Миколаївна

Для чого потрібен психолог?

Можна сказати, що до психологів всі вже звикли. Ці фахівці допомагають вирішувати особистісні проблеми, проводять психологічне тестування, тренінги, навчальні ефективно спілкуватися і вирішувати конфлікти, складають психологічні портрети і характеристики і багато чого іншого. Але все це стосується, в першу чергу, дорослих людей.А чим же займаються дитячі психологи?

У яких ситуаціях батькам може бути корисна, а в яких просто необхідна консультація цього фахівця? Якщо є якась тривога за свого малюка, візит до психолога допоможе розібратися з ситуацією і з емоційним станом дитини об'єктивно. Виявити причини виникаючих труднощів, якщо вони є. Врешті-решт, адже не вважається чимось негожим відвідувати стоматолога для перевірки і необхідної профілактики. Чомусь про психологів ж іноді зберігається така думка, що візитом до цього фахівці підтверджують свою «ненормальність». Це, звичайно ж, не так: психолог, взагалі, за визначенням, працює тільки з психічно здоровими людьми. Інший випадок виникнення необхідності звернутися до дитячого психолога часто співпадає Капризи, агресія, впертість дитини - і почуття безпорадності у батьків. Цілком природна реакція - звернутися до фахівця. І це справді може допомогти. Психолог допоможе розібратися в суті виниклих труднощів, підкаже виховні прийоми, а при необхідності позайматися з дитиною, щоб допомогти йому подолати непростий період. Що роблять дитячі психологи? 
Отже, ці або якісь інші причини привели вас до думки про звернення до дитячого психолога. У чому ж може полягати його робота?
•Психодіагностика 
Будь-який психолог володіє досить великим набором психодіагностичних засобів та методик. Їх мета - визначити об'єктивний стан людини, виділити його причини, а також оцінити рівень розвитку тих чи інших психічних процесів (пам'яті, уваги, мислення і т.д.). Якщо для дорослих часто використовуються тестові методики, відомі багатьом, то в арсеналі дитячого психолога звичайно це особливі методики для дітей. Фахівець може попросити вашої дитини щось намалюват. Може пограти з ним в захоплюючу гру - насправді ж за допомогою цих процедур збере необхідні дані.
•Розвиваючі заняття.

За допомогою розвиваючих психологічних ігор фахівець допоможе розвинути у дитини різні необхідні навички і якості. Увага, пам'ять, посидючість, логічне та образне мислення - в арсеналі дитячого психолога розвиваючі ігри для самих різних віків. Найчастіше, що розвивають психологічні заняття проводяться відразу з групою дітей, і в такому випадку дитина також вчиться спілкуватися з іншими дітьми, сприймати соціальні норми.
•Корекційно-відновлювальна робота.

За наявності у дитини серйозних емоційних або особистісних труднощів може знадобитися спеціально організована психотерапевтична робота. Це можуть бути заняття на зняття тривожності, страхів, на підвищення самооцінки, на зняття агресивних тенденцій. Дитяча психотерапія може знадобитися, якщо дитина пережив сильний стрес - Втрату близьких, фізичний або психічний насильство і т.п. 
Методи, що застосовуються в дитячій психотерапії, різноманітні. Наприклад, для зовсім маленьких дітей дуже дієвим методом виявляється так звана пісочна терапія (спеціально організовані заняття з піском). Для дітей старшого віку дуже ефективна буває казкотерапія (Заняття з застосуванням спеціальних психотерапевтичних казок як готових, так і складаються в ході взаємодії дитини з психологом). Гра, малюнок, казка - всі знайомі і цікаві для дитини предмети і заняття стають в руках спеціаліста потужним засобом допомоги.
•Консультування батьків та сімейне консультування.

У психологів є така відома аксіома «Проблеми маленьких дітей - це проблеми батьків». І це насправді так. При уважному розгляді причини всіх дитячих труднощів перебувають у сімейних проблемах і конфліктах, неадекватності стилю виховання і т.д. Тому часто виходить так, що для вирішення проблеми дитини досить батькам самим розібратися в причинах і змінити щось у своїй поведінці, в ситуації, навколишнього дитини.Психолог на консультації допоможе вам побачити себе з боку, об'єктивно оцінити свої методи виховання. Гарний психолог ніколи не буде судити або дорікати вам за що б то не було. Він просто дасть вам у руки нові, більш ефективні інструменти виховання, розповість більше про вікові особливості малюка. 
Наступним напрямком роботи є просвітницький – регулярні виступи на батьківських зборах, та розміщення цікавої психологічної інформації у інформаційних куточках кожної групи та на сайті дошкільного підрозділу.

 

 

ГОТУЄМОСЬ ДО ВСТУПУ ДИТИНИ В ДИТЯЧИЙ САДОК 

1. Готуйте дитину до спілкування з іншими дітьми й дорослими: відвідуйте з дитиною дитячі парки і майданчики, залучайте до спільної діяльності з іншими дітьми, привчайте до гри в пісочницях, на гойдалках.
2. Ходіть із дитиною на свята, на дні народження друзів, спостерігайте, як вона поводиться: соромиться, усамітнюється, конфліктує, б’ється чи легко знаходить спільну мову, контактує з однолітками, тягнеться до спілкування, розкута.
3. Учіть дитину гратися. Найлегше адаптуються малюки, які вміють довго, різноманітно й зосереджено діяти з іграшками; вони швидко відгукуються на пропозицію погратися, з інтересом досліджують нові іграшки.
4. Дізнайтеся, який розпорядок дня у групі, і наблизьте режим дитини вдома до розпорядку дня у групі.
5. Обговоріть у сім’ї з дитиною, що позитивного є в дитячому садку (нові товариші, багато іграшок і т. д.).
6. Дізнайтеся, можливо у цей садок ходять діти ваших сусідів або знайомих. Адаптація пройде легше, якщо у групі в дитини є знайомі ровесники, з якими вона раніше гралася вдома або надворі.
7. Готуйте вашу дитину до тимчасової розлуки з вами, переконайте її у тому, що відвідування дитячого садка неминуче тому, що вона вже велика.
8. Розробіть разом з дитиною нескладну систему прощальних знаків уваги, так їй буде легше відпустити вас.
9. У присутності дитини уникайте критичних зауважень на адресу дошкільного закладу і його працівників.
10. Ніколи не лякайте дитину дитячим садком. Не погрожуйте дитячим садком як покаранням за дитячі огріхи, а також за неслухняність дитини.
11. Проходячи повз дитячий садок, з радістю нагадайте дитині, як їй пощастило – вона зможе ходити сюди. Розповідайте рідним і знайомим у присутності дитини, що пишаєтеся своєю дитиною, адже її прийняли до дитячого садка! 

 

 

Процес адаптації дитини до умов дошкільного закладу досить часто являється драматичною подією, що зачіпає

всі сфери життєдіяльності малюка. У дитячому садку все не так, як удома: суворіший розпорядок дня, незнайомі дорослі й діти, незвичні вимоги...

 

Але головне – розлучення з мамою. Усе це може викликати у дітвори напруження і навіть тривожність. Такий емоційний фон негативно відбивається на перших враженнях дитини про дитячий садок, погіршує звикання до нього

Що таке адаптація?

 

Адаптація – це пристосування організму до нових обставин, а для дитини дошкільного підрозділу – новий, ще невідомий простір з новим оточенням, новими взаєминами.

 

 

Чинники, що впливають на адаптацію дитини до ДНЗ

1. Вік дитини

·        Відносно спокійно протікає період звикання дітей 3,5-4 років. У цьому віці дитина поступово виходить за рамки інтересів сімейного кола.

·         Нічого цього ще немає у малечі 1-3,5 років. Адаптаційний період діти переносять важко. Малюк відчуває неприйняття, паніку, якщо сторонній дорослий намагається виконати з ним якісь дії. Дитина відмовляється приймати допомогу вихователя.

·        Дає про себе знати й нервове напруження: малюк пригнічений, усе викликає у нього сльози; не відпускає від себе маму ні вночі, ні вдень; довго не може заснути, часто прокидається з плачем.

2. Поведінка дитини

·        Поведінку в період адаптації важко передбачити навіть дбайливим мамам.

·        Поведінку дитини під час вступу в дитячий садок умовно можна поділити на три групи:

Перша група – cюди належить більшість дітей. Вони:

·         різко бурхливо показують своє негативне ставлення до відвідування ДНЗ;

·         голосно плачуть;

·        кидаються на підлогу;

·         дряпаються,кусаються, то просяться на руки;

·         біжать до дверей, нікого не чуючи.

·        Втомившись від бурхливої демонстрації протесту, малюк може: несподівано заснути, присівши біля столу, для того, щоб через 3-4 хвилини з новою енергією знову плакати.

·        Діти цієї групи звикають до ДНЗ протягом 20-30 днів.

 

Друга група – сюди входить кілька дітей, які:

·        Після розлуки з мамою замикаються, стають дуже напружені й насторожені.

·         У них вистачає сили тільки на те, щоб зробити кілька кроків, забитися в найближчий куточок, від усіх відгородитися.

·         Ці діти ледь стримують плач;

·         Сидять, їхній погляд нерухомий, вони не граються, мовчать.

·        І тільки побачивши в дверях маму, оживають, біжать до неї і гірко плачуть.

·        Адаптація таких дітей триває 2-3 місяці.

Третя група – комунікабельні малюки. Переступивши поріг дитячого садка, вони:

·         Не лякаються, а навпаки, беруть ініціативу в спілкуванні з дорослими;

·         Протягом дня розповідають дорослому все, що знають;

·         Із задоволенням демонструють свої вміння:

·         самостійно одягаються, роздягаються, їдять, у ліжечку лежать спокійно.

Але така ідилія триває недовго (2-3 дні). Після цього, побачивши будівлю дитячого садка, діти впадають у відчай, і їх стиль поведінки стає схожим на стиль дітей першої групи.

3. Досвід дитини

·         Малюк з великої сім’ї (бабуся та дідусь, брати та сестри) вміє по-різному поводитися з різними членами родини, знає, чого від кого чекати, з цікавістю обстежує незнайоме середовище.

·         Відрізняється поведінка дітей, батьки яких живуть у маленькому сімейному колі. Їхнє коло спілкування маленьке. У дитини закріпляється симбіотичний зв'язок із матір'ю: залишившись на якийсь час без неї, дитина впадає в паніку.

Адаптаційний період дуже важкий і може стати причиною дитячого неврозу.

Не маючи великого життєвого досвіду в новому середовищі, дитина може налякатися так, що іноді починає поводитися неадекватно:

- лазить, хоч і вміє ходити;
- замовкає, хоч уже почала говорити.

4. Індивідуальні особливості малюка:

·         Якщо дитина активна, комунікабельна, має пізнавальний інтерес,

·         вона адаптується легко, швидко.

·         якщо малюк повільний, спокійний, любить гратися наодинці ---шум, голосні розмови однолітків дратують його. Він хоч і вміє сам їсти, одягатися, але робить це повільно, відстає від усіх. Усе це накладає свій відбиток на його ставлення до навколишнього.

·         Такій дитині необхідно більше часу на адаптацію.

·         Хворобливим, сором'язливим дітям

·         необхідно в середині тижня влаштовувати вихідний.

Пам'ятайте!!! 

Тривалі перерви у відвідуванні дошкільного закладу затримують і ускладнюють період адаптації.

Під час адаптаційного періоду важливо:

·         Створіть в домі спокійну обстановку;

·         З розумінням ставтеся до безпідставного вередування малюка;

·         більше гуляйте з дитиною, пропоную, зняти емоційне напруження,- активними рухами, цікавою діяльністю;

·         Намагайтеся раніше вкладати дитя спати після теплої ванни;

·        У період адаптування треба менше ходити в гості;

·        рідше відвідувати поліклініку, перукарню, аби зайвий раз не перевантажувати дитину новими враженнями.

·        Огорніть свою дитину любов'ю, бережіть її нервову систему.

 

 

 

Прояви емоційно–нервового напруження

 Часті неадекватні негативні емоції та емоційні стани:

·        - плач,
- капризування,
- плаксивість,
- тривала депресія,
- апатія,
- байдужість, 
- знижений настрій,
- немотивовані напади гніву;
- високий індекс вікових страхів або поява страхів, не властивих віку.

·         Відсутність або мінімальний вияв позитивних емоцій, позитивної реакції на нові іграшки.

·         Відсутність чітко диференційованої емоційної реакції на різних людей.

·         Відсутність здатності відгукуватися на емоційний стан близької людини.

·        Надмірна обережність і побоювання небезпечних предметів.

·        Занижена комунікабельність дитини:

·        їй важко вступити в контакт із незнайомими людьми.

·        Зниження пізнавальної діяльності (практична відсутність реакції новизни).

·         Знижена ігрова діяльність або її відсутність.
 Малюнки на вільні теми, зазвичай у темних кольорах, песимістичного змісту.
Зміна рухової активності ( підвищення або зниження).
 Зниження або підвищення апетиту.
 Проблеми із сном (аж до безсоння).
Небажання відвідувати ДНЗ.

Адаптація пройшла успішно, коли у дитини:

·         Бажання йти до дитячого садка;

·         Адекватний вияв емоцій , наявність позитивних емоцій, позитивна реакція на нові іграшки;

·        Здатність адекватно й достатньо тривало відгукуватися на емоційні реакції оточення;

·         Висока комунікабельність;

·         Висока пізнавальна діяльність та активність;

·         Активна ігрова діяльність;

·        Малюнки у світлих тонах;

·         Стабільність рухової активності – малюк рухливий;

·         Відсутність проблем із сном і харчуванням.

·        Негативно впливає на звикання:

·         Недотримання в сім'ї режиму дня;

·         Застосування невірної методики «годування»;

·         Погіршення стану здоров'я дитини (патологічні відхилення та розлади);

·         Недостатній рівень психічного розвитку ;

·        Патологія вагітності та пологів;

·         Одноманітність життя та діяльності малюка;

·        Постійне перебування під ретельним наглядом дорослих (мама та бабуся).

Шановні батьки!

Коли спілкуєтесь з дитиною, яка адаптується до садочка дотримуйтесь таких рекомендацій:

·        Будьте особливо уважними до поведінки, настрою, самопочуття вашої малечі;

·        Вранці створюйте атмосферу гарного настрою: будіть дитину лагідним словом, м'яким дотиком руки до чола.

·        Говоріть дитині вдома, що в садочку їй буде добре, там багато гарних іграшок, хороших діток.

·        Не загрожуйте дитячим садком, як покаранням за гріхи й неслухняність.

·         Пам'ятайте, що ваше хвилювання передається дитині. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтеся з вихователями та особливостями організації життя в групі.

·        Учіть дитину елементарних навичок самообслуговування: одягатися, роздягатися, акуратно їсти, користуватися носовичком, умиватися та мити руки.

·         Заздалегідь продумайте, як зробити, щоб дитина спочатку не залишалась у дитячому садку на цілий день, а лише на декілька годин. У перші дні відвідування садка не залишайте дитину одну, побудьте з нею певний час на прогулянці.

·        Не запізнюйтеся, забирайте дитину вчасно.

·        Поступово збільшуйте її перебування в групі протягом тижня, починаючи з 1-2 годин, щоб дитина усвідомила: розлука з мамою тимчасова, мама завжди повернеться.

·        Забезпечуйте єдність виховного впливу всіх членів сім'ї, говоріть дитині чітко, що можна робити, як це зробити, а що не можна робити і чому. Тоді ваш малюк розумітиме, чого конкретно ви вимагаєте від нього.

·         Цікавтеся у вихователів, як він грається, як спілкується з іншими дітьми.

·        Обов'язково повідомте вихователів групи про звички та вподобання, про особливості здоров'я і поведінки вашого малюка.

·        Тримайте тісний зв'язок із персоналом групи й будьте певні, що працівники зуміли прийняти і зрозуміти вашу дитину і по-материнські дбають про неї.

Зміни в поведінці можуть бути через:

·         Хворобу;

·         Дефіцит спілкування з дорослими;

·        Відсутність умов для активної діяльності;

·        Відсутність сенсорних подразників (іграшки, предмети для маніпулювання);

·        Незадоволення органічних потреб;

·         Стомлення.

 

Причини стомлення

• ·        Тривале перебування без сну.
• ·         Непосильне фізичне і розумове навантаження.
• ·        Хронічне недосипання.
• ·        Недотримання режиму.
•     Неправильна організація діяльності.